Коли повернулася, мої ідеальні брикети вже добряче підсохли, стали досить твердими,
той самий стан глини, коли її не варто розмочувати, тому що вона неохоче набиратиме в себе вологу, будучи вже злегка вологою і твердою.
Тут ефективніше висушити її повністю, до останньої краплі вологи, потім розбити на уламки.
після замочити (залити води десь наполовину, так щоб не покривати її повністю водою), потім накрити вологою ганчірочкою та кульочком
На наступний день вона стала однорідно-вологою, консистенція як у сметани - значить її вже можна підсушити (на дошці, якщо немає гіпсового пласта).
Після того як підсохне, ну дуууже важливо вимісити глину так, щоб вона стала монолітною, без єдиної бульбашки повітря всередині. І тільки після цього можна починати з неї робити.
Мені захотілося зробити щось ефектне, але так, щоб при цьому не заморочиться. Для виконання задуманого я стала всередині гіпсової форми для дзвіночків викладати візерунок,
скручуючи глиняні кульки та ковбаски.
У цій техніці з усіма глинами було працювати дуже просто та комфортно. Глиняні ковбаски однаково легко розкочувалися і були досить гнучкими, для того, щоб
максимально химерно скручуватися. Правда я звернула увагу, що пфф-3, (напівпорцелянова), вона була, як і належить фарфоровим глинам, найбільш щільна з тих, що в мене були,
негігроскопічна взагалі, сухувата, і при склеюванні деталей їй не вистачало липкості, мені вона чим- то крохмаль нагадала, і при скручуванні, і розкочуванні ковбасок, її доводилося більше
інших змочувати, щоб запобігти появі маленьких тріщин на місцях згинів. Але напівфарфорова маса відрізняється своєю особливою міцністю, і навіть якщо у неї і з'являються дрібні
нескрізні тріщини, вони не ростуть далі при сушінні, а в цій техніці взагалі не впливають на міцність виробу.
Після того як мереживний візерунок викладений, його можна так і залишати підсихати у формі, якщо не потрібна монолітність виробу, але для дзвіночків вона все ж таки потрібна ... їм же треба
задзвеніти. Для цього із внутрішньої сторони рясно зволожується викладений візерунок і сильно вдавлюється у форму вологий пласт. Вирівнюється все стеком-лекалом і загладжується вологою губкою.
Взагалі викладати візерунок в гіпсовій (а можна і не в гіпсовій, а будь-якій іншій формі) настільки просто, що тут з будь-якою глиною працювати буде комфортно, і значить вони всі будуть майже
"на одне лице". А для того щоб відчути між ними найбільш істотну відмінність, необхідні і завдання трохи складніше.
Не можна не звернути увагу на те, що всі ці керамічні маси мають у своєму назві-"гончарну". Добре було б звичайно спробувати погончарити, але без гончарного кола тут не обійтися. У КарКарі як гончарне коло була турнетка. І хоча гончарство на ній неможливе, оскільки руки, що ледь торкнулися заготівлі, миттєво припиняють обертання, проте на турнетках можна неспішно набирати форму, і центрувати її за допомогою лекала, тримаючи його в одній руці, в той час як інша обертає коло. З тією ж конфігурацією пом'якшуються кути, тільки замість лекал - волога губка.
Ще турнетка потрібна під час орнаментування виробу.
І звичайно ж при створенні скульптури, коли є необхідність постійно крутити і дивитися на неї з різних боків, турнетка також допоможе.
Занурюючись у процес набору форм я стала помічати, що кожна з глин поводиться все-таки по своєму.
Коли скручувала пласт
для того, щоб зліпити декоративні іграшки-маракасики у вигляді тюленів, з'ясувалося, що тільки з глини для фасадної кераміки можна виліпити таку іграшку в один етап,
тому що фасадна виявилася шамотною масою-глиною, що має у своєму складі шамот (крупиці вже обпаленої глини). деформувалася під власною вагою. Особливо примхливо поводилася
напівфаянсова, ймовірно тому що вона найбільш пластична, гарна для декорування звивистими деталями. А тут її довелося навіть укласти, і підкласти їй подушку з глини.
Під час затвердіння "напівфабрикату", його краї, які згодом дорощуватимуться, обов'язково зволожуються та обгортаються плівкою.
На другому етапі для надання підтягнутої акуратної форми, можна злегка постукувати дерев'яною лопаткою, вбивая деформовану форму,
потім підрівняти стеком-лекалом, і в довершенні провести по виробу вологою губкою. І тут усі вироби загладилися, окрім маракасу, який був зроблений із фасадної кераміки.
Поверхня виробу з шамотної маси стала більш шорсткою ніж гладкою, так як знявся шар глини, а шамот залишився і виявився на поверхні зернистістю.
Отже, можна зробити висновок, що якщо такий ефект небажаний, то вологу губку краще не використовувати при фінішній роботі з шамотною масою.Коли всі маракасики були виліплені, я зробила в кожному з них по маленькій дірочці, це обов'язкова умова для повністю замкнутих порожніх виробів.
Без цієї дірочки повітря при випаленні, не знайшовши виходу, створює тиск, через що і з'являються наскрізні тріщини.., такі тріщини ще з'являються, якщо глину погано вимішати, тому що
в цьому випадку всередині самої маси "ховаються" бульбашки повітря ( дутики). Також дутики можуть утворюватися під час склеювання деталей. А щоб цього не сталося, місця з'єднання "розпушуються"
рясно зволожуються
і досить міцно притискаються. Якщо з'єднання будуть зроблені правильно, то й вироби будуть міцними, оскільки представлені глини виявилися дуже якісними. У них кожна має свій напрямок через характерні особливості. Так маса для Напівпорцелянових виробів-сама тверда, суха, негігроскопічна і не липка. Глина для напівфаянсових - навпаки, найгігроскопічніша, дуже пластична, вона відмінно підійде для виготовлення невеликих деталей з максимальними згинами. Маса для фасадної кераміки-шамотна, що дозволяє ефективно та швидко набирати великі об'ємні форми, вона міцна у місцях з'єднань, деталі легко склеюються. Глина для декоративних виробів помірна у всіх відношеннях. Вона помірно пластична, помірно худа (добре тримає форму), я б її охарактеризувала як золоту середину, така маса більше за інших підходить для гончарства. На додаток до цього вона ще й має ефектний теракотовий колір. Під час виготовлення біжутерії, я робила фактурки, за рахунок відбитків рослин,
Так відбиток на напівпорцеляновому виявився найбільш детальним, напівфаянсова і декоративка також показали хороший результат, але фасадний трохи завадив шамот і липкість, відбиток в принципі був, але не настільки детальний. Усі вироби залишилися сохнути. А коли наступного дня сонце підсушило мої вироби, і вони зовні вже виглядали сухими, але насправді в невидимих шарах глини ще була волога, я захотіла зробити лощення (глянсування поверхні) на лицьовій частині тарілок. Раніше, та й зараз, використовувався для лощення глянцевий камінчик, мені ж зручніше застосовувати довгу лампочку.
Найбільша лощённость вийшла у тарілочки з глини для декоративних виробів, за нею пішли напівфаянцева і напівпорцелянова, ну а фасадна в принципі теж лощилася, але шамотики залишали за собою сліди-подряпини, хоча подряпини теж можуть бути прикрасою.., не так?) .Тут уже за бажанням, можна експериментувати та креативити. Але для визначення характерних рис я вже склала свою думку, і тому на цьому, мабуть зупинюся, і підсумую все в табличці.
Властивості керамічної маси | Напівпорцелянова (ПФФ-3) | Напівфаянсова (МФФ-1) | Фасадна (шамотна) (МКФ-3) | Декоративна (МКФ-2) |
Дрібнодисперсність | 5 | 5 | 4 | 5 |
Пластичність | 3 | 5 | 4 | 5 |
Колір | білий | білий | світло-теракотовий | теракотовий |
Гігроскопічність | 1 | 5 | 5 | 4 |
Клейкість | 1 | 3 | 5 | 3 |
Стійкість до деформації при ліпленні | 3 | 1 | 5 | 4 |
Нечутливість до сушіння | 1 | 1 | 5 | 3 |
Повітряна усадка (зменшення у розмірі при сушінні) | 1 | 3 | 2 | 4 |
Спеціально для karkar.com.ua
Художник Ганна Хавротіна
Залишити коментар